Проблеми кібербезпеки під час дистанційного формату роботи

За останні роки багатьом із нас полюбився дистанційний формат роботи — як працівникам, так і керівникам компаній. Однак дистанційне функціонування організації несе за собою додаткові ризики для її кібербезпеки, і ми обговоримо їх у цій статті.

Тотальний локдаун під час пандемії COVID-19 подарував «офісній частині» людства, як тоді було модно казати, нову реальність — дистанційний формат роботи. Не те щоб до 2020 року ми не знали, що таке відеодзвінки, або не зберігали корпоративні документи в хмарних сховищах — звісно знали, але настільки масово їх не використовували. І багатьом бізнесам ця нова корпоративна реальність припала до душі, а з початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну взагалі стала чи не єдиною можливістю зібрати докупи розкиданий війною по країні або світу колектив.

Переваги дистанційної чи гібридної роботи приваблюють і самих працівників. Гнучкий графік, жодних заторів і тисняви в громадському транспорті дорогою до офісу, можливість працювати з будь-якої локації, де є доступ до інтернету й розетка, — або й долучитися до штату компанії з будь-якої країни світу, не виходячи з власної квартири. Увесь робочий процес умістився в смартфон і ноутбук, а коли бракує спілкування з колегами, завжди можна порозмовляти в месенджері чи зідзвонитися по відео. Чим не казка?

Дійсно казка, але реальність вносить свої корективи — у вигляді суттєвого підвищення вразливості цифрової інфраструктури організації.

У чому небезпека віддаленого формату роботи

Проблема проста: що більше корпоративних процесів переноситься в цифрову площину, то сильніше розширюється поверхня атаки організації. Однак прості проблеми часто дуже непросто викорінити.

Політика Bring Your Own Device («Принеси свій пристрій», BYOD) крім зручності для працівників і зниження витрат на закупівлю апаратного забезпечення для компанії приносить катастрофічні виклики для захисту кінцевих точок. Пристрої — основний інструмент діяльності такої організації, і їх критично важливо захистити від усіх потенційних загроз; і що їх більше, то складніше це зробити. Ситуація стає ще гіршою, якщо використання працівниками власних пристроїв узагалі ніяк не регулюється.

Дистанційна робота неможлива без активного використання хмарних рішень, які своєю чергою потребують окремих засобів захисту. Налаштування IAM і системи автентифікації, захисні шлюзи для електронної пошти для фільтрування спаму, вірусів і зловмисного вмісту, шифрування даних і контролю доступу до хмарних сховищ, резервне копіювання, моніторинг витоків, налаштування антивірусного захисту й брандмауера, аудит активності користувачів, контроль за правами доступу до файлів і дозволу їхнього передавання — усі ці та багато інших аспектів системи безпеки потребують нагальних дій, адже найменший недогляд ризикує перетворитися на лазівку в корпоративне середовище вашої компанії для зловмисників.

Віддалений формат функціонування організації загалом підвищує ризик інсайдерських загроз. Зростає можливість недбалого оброблення даних із боку працівників — особливо коли вони працюють на особистих пристроях, доступу до налаштування яких у спеціалістів із кібербезпеки компанії немає. Та й рук для ефективного моніторингу роздутого корпоративного IT-середовища може банально бракувати.На жаль, керівництво компаній досі має шкідливу звичку відкладати питання кібербезпеки на потім. Що в сучасних реаліях є неприпустимим, адже якісний захист цифрової інфраструктури неможливий без ініціативи з адміністративного рівня.

Що з цим робити

Захист цифрового середовища компанії з розширеною поверхнею атаки через дистанційну діяльність — питання комплексне та потребує впровадження більш гнучких стратегій з урахуванням віддаленості робочих місць і мінливості мережевого оточення.

Основними рекомендаціями, з яких варто почати розбудовувати систему кіберзахисту, є:

• обов’язкове використання служб VPN — бажано платних;
• налаштування багатофакторної автентифікації (MFA) для всіх віддалених доступів до корпоративних систем, зокрема для VPN, клієнтів електронної пошти й хмарних сервісів;
• впровадження інструментів, які виявляють і блокують підозрілі електронні повідомлення для захисту від фішингу та соціальної інженерії — наприклад, Microsoft Defender для Office 365 у поєднанні з Microsoft Exchange;
• використання рішень для захисту кінцевих точок із можливістю централізованого керування (CrowdStrike) або моніторингу підключених пристроїв (Ekran);
• застосування інтегрованих засобів захисту для хмарних сервісів, як-от DLP чи CASB;
• впровадження жорстких політик управління мобільними пристроями (Mobile Device Management, MDM), які зокрема передбачають контроль за встановленими застосунками, шифрування даних, віддалене видалення корпоративної інформації тощо;
• можна також звернутися до алгоритмів машинного навчання для виявлення й аналізування великих обсягів даних про кіберзагрози, що допоможе краще зрозуміти потенційні вектори атаки й убезпечити вразливі місця в системі захисту.

Крім того, компанія з дистанційним форматом роботи повинна приділяти особливу увагу планам аварійного відновлення та резервному копіюванню даних, а також враховувати ризики фізичної втрати пристроїв. Ефективне планування алгоритму дій в умовах критичної ситуації стане запорукою мінімізації періоду простою та фінансових — а також репутаційних — збитків для організації.І останнє, але не за важливістю — навчання працівників. Керівництву компанії надзвичайно складно (або й узагалі неможливо) простежити, які застосунки їхні підлеглі встановлюють на робочі пристрої та за якими посиланнями переходять — особливо за віддаленого формату роботи й використання працівниками особистих смартфонів і ноутбуків. Але рівень загрози від людського фактора можна знизити, організовуючи регулярні навчання персоналу щодо кібербезпеки: наприклад, для розпізнавання фішингових атак є спеціальні тренажери, а наші спеціалісти готові проводити вебінари для ваших працівників за актуальними темами з кіберзахисту.

* * *

Питання кібербезпеки в сучасному світі є вкрай нагальним, адже за стрімким прогресуванням цифровізації в усіх сферах життя поспівають далеко не всі — або далеко не всі вважають це необхідним. І саме звичайна людська недбалість стає причиною набридливих, нахабних, а часто й небезпечних кібератак.

В Україні ж в умовах посиленої загрози з боку ворожого сусіда, який веде активний бойовий наступ не тільки на фронті, кібербезпека є критично важливою для виживання. Багато хто це розуміє, постійно з’являються нові ініціативи, громадські організації, про кіберзахист говорять політики, держава визначає відповідні стратегії та звертає увагу на проблеми, але нам усім бракує координації та згуртованості.

Саме тому DigVel уже тривалий час працює над створенням стандарту кіберстійкості для визначення зрілості організацій, який допомагатиме підвищити рівень стійкості бізнесів під впливом актуальних кіберзагроз — зокрема з урахуванням проблем дистанційного функціонування компаній. Наша мета — представити стандарт усім зацікавленим сторонам, спільно допрацювати його та вивести на державний рівень, щоб проблеми кібербезпеки в Україні вирішувались ефективно, комплексно та з чітким регулюванням.

А поки компаніям потрібно брати питання кіберзахисту у свої руки, і спеціалісти DigVel радо вам із цим допоможуть! Зверніться до нас прямо зараз, і ми проаналізуємо ваше корпоративне IT-середовище та знайдемо рішення для його максимального захисту.